?

Log in

Зашла проверить как вы здесь поживаете и позвать в Грузию )



Если вы дорожите свободой, но не любите скучать
Если хотите отдохнуть, но одновременно не против поучиться и пошалить
Если вы любите детей и выбираете ответственную педагогику
Если вы хотите жить в мире друзей и единомышленников – не только неделю отпуска, но и 365 дней в году
Энергия ковра самолета – добро, дружба, любовь, творчество, мир, мудрость.
А главные волшебники – мы с вами.
И не сомневайтесь – детство возвращает крылья!

Анимационной педагогике в этом году исполняется 35 лет

Опытные педагоги, творческие родители и всегда талантливые дети –
мы создаем мир, в котором счастью – быть!

Присоединяйтесь!
http://forum.mykanon.com/viewtopic.php?f=652&t=13525
Так мені хочеться тобі написати щось нове, сістра, що більше не можу стримуватися.

Отже, привіт, це я - твоя молодшенька.

Живу я тут добре. Роботу маю, у школі вчуся. Навіть квартиру знімаю в центрі міста. Тільки нікому не кажи, що це напівпідвал. Це щось більш поетичне. Кажи, наприклад, так:

"Молодшенька винаймає дві кімнати в підвалі маленького (триповерхового) будиночку з садочком. Службу в Дніпропетровську кинула і почала писати "Листи до сістри".
Read more...Collapse )

і ось я в богємє

вчора несподівано відновила пароль жж. що вам розказати тепер?

ранкова кава

- доця, на цукєрочку "Бурундучок"
- спасібо, мама. а тепер я хочу води.
- может тєбя єщьо і рассмєшить?

профілактика склерозу

там в наших фейсбуках флешмоб, вирішила і сюди запостити.

мене попросили згадати про мої 16.

отже, мені 16. це півжиття тому ))

я вже закінчила перший курс архітектурного відділення у монтажному технікумі і забрала документи, бо страшенно бісилася, що від мене вимагали ідеальної чистоти при малюванні натюрморту і навіть радили користуватися лінійкою для будування осьових ліній. ідіоти!

мені 16 і я вже другий рік поспіль завалювала диктант з української мови при вступі до театрально-художнього коледжу на відділення художнього оформлення. але пощастило - мене взяли туди вільним слухачем і я пішла до вечірньої школи, щоб зовсім все не прощьолкать.

в 16 я вже зняла всі свої фєнєчкі зроблені з пивних відкривашек, шкіри і булавок. я вже рік як носила коротку стрижку і заростила свій проколотий ніс. припинила слухати дез-метал і перейшла на дум.

тоді я їздила до своїх друзів у військове с.м.т. Чорноморське в Одеській області. їздила часто. могла взяти квиток йдучи повз вокзал і гайнути на всі вихідні. гроші були, бо я заробляла - продавала газети на вулиці, розносила передвиборчі листівки по квартирах. тоді платили добре. я тоді з одного такого заробітку купила собі свій перший власний магнітофон-мильницю, джинси, і кеди caterpillar на 7 кілометрі в Одесі.
а в с.м.т. Чорноморське ми в мороз -12 пили в під'їздах вино "Сонце в бокалі" і дуже багато сміялися, дуже багато.

а ще ж, ясна справа, я була закохана у басиста Діму. він щойно повернувся з армії і був дуже красивий. ми щотижня писали одне одному листи звичайною поштою. вони у мене досі зберігаються перев'язані шнурочком. іноді я їх перечитую і дуже сміюся.

в 16, я ще ніколи не бачила комп'ютер, у мене був фотоапарат з плівкою, і щоб дзвонити додому батькам, я ходила на пошту і замовляла міжміський дзвінок або давала телеграму:

ма па зпт все ок тчк таня
ніч прийшла, і ти вже давно спиш, сістра, але я вирішила таки написати тобі.

я вперше мала їхати злощасним ранковим хюндаєм. попередню ніч спала лише дві години, а у цієї ночі я видрала цілих три години сну. чудовим, ще сірим, ранком, я йшла вокзальною. все прокидалося. все було таким милим. бомжі давно відправилися на прогулянку, тьоті розкладали зелень на газетках, несвіжі парубки оформлювали свої вітрини піратських дисків. низенька жіночка підстрибувала і намагалася причепити на гачок величезну сітку з дитячими різнокольоровими гумовими м'ячиками. і все відбулося так, як мало відбутися - сітка розв'язалася і вся ця кольорова радість виспалася на мою сонну голову, на мій кислотно-синій піджак, на мою спину, на мій рюкзак, мені до рук, бемкалась об коліна, долітала до кросівок і летіла до підборіддя, і стрибала-стрибала. і вийшло сонце. гарний ранок, сістра, гарний.Collapse )
їздила я оце, сістра. швиденько так.

під зливу потрапили на трасі, а потім приїхали куди треба.
а там виходить такий з машини, здоровий як бик, засмаглий, років за 50, з фарбованим у каштановий колір волоссям і білими-білими, мабуть, штучними зубами. ну тіки цепури золотої на шиї не вистачає. я з ним здрастями обмінялася і пішла собі фотографувати.
а потім ми вже збираємося їхати і мені пріспічіло в туалет, і я така питаю: де?
а він мені такий: іді сюда, дєточка, я покажу, не соромся.
ну я така за ним йду. а він мені відчиняє двері туалету і каже: ну всьо, до побачення, бо я ж вас чекати не буду.
і як взяв, як обняв мене, так, шо у мене ледь очі не вилізли і в шию поцілував.
а я така в шоці.
а очі ще після його обіймів назад в голову не залізли, і в туалет дуже хочеться, і я знову ж таки в шоці настільки, що я забігла до туалету, зачинилася і вже там вся почервоніла.
ну надо мені таке щастя - шарітися на старості років, сістра? з тобою таке бува?

а потім ми пили коньяк в інших гостях. а наш знайомий С. коньяк не пив. у нього була чарівна лампа, тобто чайничок. і ми оце всі пили-пили, кожен своє. і С. все розповідав, що "развє я позволіл би сєбє наліть дамє водкі", і все вмовляв понюхать і сьорбнуть ці чудодійні ліки. а потім такий хлобись і перевернув з підвіконня той чайничок. чайничок на друзки, ліки з чайничку на килим, всі таки ах-ах і ой-ой, а С. все розказує, які чарівні ці ліки, і шо вони ж 65 градусів, і хто не вірить він зараз доведе, і такий запальничкою на килимі чірк! а воно як давай горіти! а ми такі штори підняли, щоб не зайнялися, а І. така рукою бах, а у неї навколо руки вогонь, а С. такий ногою ляп-ляп, а у нього босоніжок весь у полум'ї. а потім стільцем ще по цьому всьому потупотіли навіщось. а воно горить. 65 градусів же!
вопщім, з тазіка водою полили і сіли пити далі.

отак, сістра, я швидко і плідно покаталася.

принцески

дарагая подруга моя lokly і я канєшна же теж.
слухаємо київський сніг за вікном

ну привіт, дорогенька.
бач, як я засіла вдома і нічого нового не розповідаю. але зараз у мене тут дещо є для тебе, бо я їздила до Києва.
і не буду я розповідати про усіляки сніги, то не цікаво, вже всі все розказали. я тобі краще про поїзди розкажу.

поїзд туди
в поїзді я мала верхню полицю біля туалету, тому не витрачала багато часу на читання цікавої книжки, чи колупання нігтем третьої полиці, чи таємниче очікування, що з зайвого матрацу має вискочити блоха і я її обов'язково заб'ю з переможним воплем. я просто заснула і навіть не розгледіла, хто там зі мною їхав.

а ось коли я прокинулася і подивилася зі своєї високої другої полиці вниз, то побачила ось таке:

такеCollapse )

і шо же ж?

як тут у вас діла? щось я соскучілас